Спостерігаючи за українцями, можна сказати, що ми народжуємось вже з мабутнім, що приреченем на те, щоб постійно терпіти знущання. Хіба ні? Постійно всюди ростуть ціни, зарплати стоять на місці – терпимо, регулярно з нас здирають офіційно і неофіційно гроші (хабарі, подачки, штрафи, тарифи, тощо) – терпимо, нав’язують нам свої закони, своє бачення, свою ідеологію, політику – терпимо, вбивають нас, знущаютсья, зневажають – терпимо.

Маємо зараз, що живемо в бандитському режимі, що нам неможна розслабитись, дихнути спокійно, ми не  можемо вільно заробляти своєю працею. Потрібно лише обдуруювати, красти і жити одним днем. В будь-який момент в тебе можуть відібра все аж до життя і за це хтось отримає нагороду, а не кару. Всі державні органи, котрі живуть за наші кошти, лише створюють для нас загрози і обдирають нас, всі служби, що повинні нас захищати, роблять навпаки і знищують.

На потужних фірмах керівництво жирує, а люди стають рабами. Там де є нормальні умови, комерцію відбирають і заганяють в глухий кут їхніх власників. В Україні порушуєтся все, що тільки можна. Залишаєтсья крок до режиму, що присуній в Білорусії, Росії і інших схожих державах, хоча може і не крок зовсім, ми вже там є.

Людей залякали і вбили в голови те, що ми перестали боротись за своє благополуччя і піддались як стадо баранів. І це стадо баранів женуть не на випас, а на бойню.

Здається таки краще жити в іншій країні… Там можна працювати і заробляти, бути впевненим. В Україні живемо лише надією, що в один прекрасний день все стане так як нам треба. А при цьому ми нічого не робимо. Чекаємо. Мовчимо. Терпимо…

Колись це все повинно вибухнути. Відновлять палі. Почнуть наводити порядок…

5 thoughts on “Люди, що звикли терпіти

  1. порядок треба наводити в головах самих українців, палі нічого не змінять, вже були не одні палі і всі самі ж просрали

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *