Друзі – це ті хто може комутувати з тобою будь-якими засобами, мейлами, смсками, пейджерами, голубиною поштою, тощо.

Друзі – це ті хто, принаймі, раз на тиждень так чи інакше знайде з тобою зв’язок.

Всі решта – просто знайомі.

І прикро, що в мене майже всі знайомі на сьогодні…

 

 p.s. А на ранок інша думка, може і не прикро зовсім. Це природній відбір, залишаються лише справжні і найкращі друзі:)

17 thoughts on “Про друзів

      1. Угу, останніх років зо 5.

        Як кажуть “Скоро ничего не будет, ни радио, ни кино — одно сплошное телевидение.” (С) . 🙂

        Не хочу розпочинати дискусії поза темою статті, але я не розумію альтернатив RSS. Не користуюся нічоим таким що могло б RSS замінити.

        Twitter? Може ще телеграфом собі новини присилати? По ступеню мазохізму дуже схоже. 😉

        1. я от не розумію чому гугл свій рідер закриває, єдиний нормальний механізм був.

  1. друзі — це справжнє багатство кожної людини.
    мені от прикро лише, що моїх друзів по всьому світі розкидало, і наживо почути й обійняти стає все важче.

    1. і з часом вони стануть не друзями, а лише колишніми друзями в позитивному розумінні цього слова 🙂

        1. а що розмова по скайпу дозволяє прийти, допомогти? Пусті балачки лише дає.

          1. а друзі лише для того щоб прийти допомогти? та і допомога різна буває. іноді як раз те, що вони там де вони є і допомагає дуже. до того ж бачитись ніхто не заважає. просто рідше то вдається. з тими, хто в моєму місті теж не завжди то легко стало після народження діточок. поки ті не підростуть особливо не погуляєш.

              1. доромагають. але то не так часто треба. і це не основна їхня функція. мені друзі в останню чергу для допомоги потрібні.

                1. а в чому тоді дружба? бо навіть розмова в потрібні моменти – це допомога 🙂

                  1. ти ж розмови — пустими балачками назвав))
                    дружба в багато чому. це як і кохання — важко словами описати. просто це люди, які дуже важливі і яким ти багато-що можеш довірити. це люди близькі за духом. а чим старші ми, тим рідше є можливість бачитись, навіть живучи поряд. бо доросле життя — дорослі обов’язки, справи й турботи. в мене більше друзів зникло в моєму ж місті. а ті, що зараз не близько ними лишаються вже багато років. головне не відстані, а те, що всередині тебе. а відстані долаються, аби бажання було.

  2. zymova, ну так ж дописав, що лише в потрібні моменти і по суті або ж можна домовитись про зустріч. Я проти того щоб ці розмови замінювали реальінсть і все зводилось лише потріщати.

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *