Я довший час собі байдикував і мовчав. Хоча проекти і далі будував в своїх думках. Деякі блоги закрито, деякі передано, деякі ще в підвішеному стані, а деякі будуть переформатовані. Думаю, що ті хто спостерігає за моєю мєгодіяльністю, могли вже помітити деякі ньюанси, а ще деякі учасники певних проектів, отримали мейли (якщо ви мали справу зі мною але ніц не отримали, перевірте свої папки зі спамом).

Щодо блогінгу як такого. Він – справа дуже цікава але з моменту свого формування в  наших українських інтернетах і до тепер, втратив свою родзинку. Ви думаєте чому всі так хотіли писати щоденники в нет? Та тому, що хотіли спілкування. Ось той же Живий Журнал чому виник? Бо його творець прагнув контактувати з друзями, описувати їм своє життя та читати про їхнє. А ми що гірші? Згодом особливо затята частина уанету завдяки ініціативі LaSetа, котра полягала в допомозі із реєстрації домену в зоні org.ua та отриманні безкоштовного хостингу від www.topua.net (завдяки цій акції зародився electric.org.ua, котрий згодом достатньо змужнів і переїхав на свій хостинг, а на топюей оселився блог “РоЗуМ“).

Справа ця пішла вдало, почали народжуватись блогохостинги, реєструватися домени, писатися, копіпаститися, згодом на ринок вийшли перші заробітчани, так в нас пішла мода на банери, постові, тощо. І знову виникли особливо круті, котрі дали нам такі речі як дорвеї, дзеркала, зароджували гавносайти, продукували сквотерів, сеошників, смошників, вебламайстерів та ше купу всякої нечисті. Але про це я якось окремо розповім.

Ой, щось я захопився. А ми говоримо, що блогінг вже не той. Це все тому, що ми лєнюхи і нам подарували соціальні мережі в котрих є активність, в котрих є соціальність, в котрих є все необхідне. І що б не казали, що там важко монетизуватися (душу не монетизують, тому цей фактор є зайвим), що там мало інструментів, та балярунам також яйоли заважають якщо танцювати не вміють, проте, це на сьогодні досконалий інструмент для графоманів. Тут маємо і друзів, і активність, і новини, і приколи, і всьонакупу. Та і соціалки є різних типів і на різні смаки. Вибрати є з чого.

І ось я собі думаю. Що мої шановні друзі завжди мене зможуть більше взнавати через кілька важливих соціалок в яких я присутній (хоча я є і у всіх можливих новомодних мережах, проте більшість з них всерівно переадресовується на улюблені). Хто ще не додав мене в “друзі”, запрошу.

Але ж той блогінг в мене вже в крові, тому повністю зав’язати з цією справою в мене ну ніяк не виходить, виходить лише просто рідше писати чи зменшити кількість місць публікацій.

Після ліричного відступу продовжимо епос про блогінг в Україні. Основна причина того, що люди після кількох постів, чи десятків, чи сотень, забувають про свої ресурси є те, що їх не помічають, що нема життя в коментарях, вони це знаходять в соціалках або ж в реальному світі задовільняються мінімальним але постійним спілкуванням з оточуючими. Ось тому, щоб люди не падали блогерським духом через відсутність свого читача, свого часу я спробував започаткувати таку спільноту як “Блогери“, котра за задумом мала гуртувати і підсилювати, вона мала б бути чимось на зразок комуни в позитивному розумінні цього слова, де всі допомагають всім в одній справі втілення власних задумів.

Всі хто виживають, хто здатен втримати читача, хто може і заробити завдяки своєму блогові, це унікальні фанати. Вони згодом розуміють, що вершина не в тому, щоб написати, яка смачна була тушкована капуста і які аромати вона принесла в кімнату де ти лежиш, а в тому, щоб обрати свою нішу, щоб знайти улюблену тему і стати перфектним джерелом знань в цій сфері. І тут стається перетворення, ці люди вже не блогери, а редактори різнотематичних видань, хоча за звичкою і далі називають їх блогами.  Вони починають повільно обростати колективом, розділами, проектами, стають професіоналами одним словом.

Багато слів можна сказати про це, думаю, що колись вийде ціла методичка як треба і що не варто робити в україномовній блогосфері. На все свій час. А сьогодні давайте налаштовуватись на останні свята в серії зимових празників…

3 thoughts on “От і свята вже завершуються, а блогінг цікава річ

  1. чи сотень, забувають про свої ресурси є те, що їх не помічають, що нема життя в коментарях, вони це знаходять в соціалках або ж в реальному світі задовільняються мінімальним але постійним спілкуванням з оточуючими.

    Думаю більшість людей хочуть мати блог щоб привернути увашу до себе. Якщо нема такої потреби то блог далі собі живе ноими постами. ІМХО цього достатньо щоб казати що він існує.

    1. Колись говорив, за інтеграцію соціалок в блоги, тепер виглядає, що блоги інтегруються і трансформуються в соціалки. Це стосовно приватних блогів. А тематичні здатні стати вище соціалок.

  2. А я тобі про що казав що немає в Україні ніякої блогосфери? А ти мене зразу москалем охрестив, а тепер іншими словами повторяєш мої твердження. Ну що за люди, як з вами жити я не знаю…

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *