Ждеш тої суботи як манни небесної. Плануєш собі поробити все на світі. І що? Приходить субота і нічого не встигаєш. Тільки візьмешся за одне, тут намальовується два інших. 

Кожного тижня беру собі якісь книги читати. Але весь день щось робиш і настає вечір. Тут встигаю прийняти душ, повечеряти, лягти на диван, включити тіві і відпочити трошки. Далі згадую за інтернет, а там також заплановано, запустити два сайти, наповнити ще десяток, обдумати план дій, зробити модернізацію, поспілкуватися з друзями стосовно цих та інших питань. І що маю? А нічого і не маю. Робиться лише десь 5% чи менше від задуманого. 

Так складається, що нічого з того, що собі наплануєш не складається :). Напевно завжди себе переоцінюю. Але по часу, реально справитись, тут просто сил не вистачає. а коли їх нема, то хочеться відпочити :).

Серйозно думаю над тим щоб позбутися більшості блогів. Тематику об’єднати до тих, що залишаться. Про продаж скоріше за все мова не піде, оскільки в нас народ такий, що не прийме і безкоштовно сайту, а вже мова про те, що хтось захоче щось купити, йти не може. Варіантів є кілька. Перестати вести сайт але залишити собі на довічне утримання домен. Спробувати знайти ентузіаста, що буде продовжувати життя блога. Або просто зачекати коли термін дії закінчиться. Для душі собі залишити давні дітища лише. І забити на всякі монетизації.

Думок є багато. Але думки думками, а реальність реальністю. Все складається так, як задумано десь де наснема і де складено розпорядок нашого життя…

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *