Напевно, якби не почалася гроза, не пропав сигнал з супутників і мовчав тіві, я знову б нічого не написав. 

Хоча і особливих новин нема. Але думок є в голові багато. Запам’ятати їх всіх нереально.

Зараз малими кроками рухаємось до зустрічі блогерів – bloggers.lviv.pro. Але, наразі, правдивіше буде сказати, що рухаюсь лише я, бо всі мовчать. Та все логічно і не викликає здивувань. Зустріч не планується, поки що, пафосною і масовою. Задум – зібрати близьких за духом людей і спільно вирішити майбутнє. А ще я кажу, що тепер всі блогери, тут і твіттеряни, і фейсбукери, і вконтактери, і всі хто активно використовує соціалки і інтернет в плані поширення власних думок і знань. Тож, спостерігайте за блогом "Блогери", це єдине місце де зараз можна знайти інформацію про зустріч. а згодом про інші цікаві блогерські речі :).

Надумав позбутися кількох доменів, наприклад, rupor.in, copypaster.in, хоча дивіться domain.ambroz.me, тут є багато моїх ресурсів, можливо щось сподобається, тоді пишіть.

Ви також помічаєте, наскільки часто українці, а особливо україномовні українці, звикли сваритись і обсирати одне одного? Найкраще це помітно в соціалках. Ґрунтуються всі сварки на політиці, мові, стереотипах, давно встановлених правилах. Я дуже часто на таке наштовхуюсь. Частіше пишемо про промашки когось, ніж про його здобутки. Яка вже мова може бути про підтримку чиєїсь діяльності, якою б позитивною і корисною вона не була. Часто і сам таким грішу, ловлю себе на цьому але часто ловлю себе вже запізно, коли сказано і зроблено. Треба мати якийсь механізм відкладених дій і вчинків, щоб моментально спрацьовував лише в екстренних випадках.

Ось такий колаж.

3 thoughts on “Дощ з думками

  1. Я зараз намагаюсь відверто критикувати лише ті речі, творці яких за жодних умов не можуть викликати в мене довіри, бо вже дивкредитовані з усіх боків. На щастя, ці люди нічого гарного й не роблять, тож червоніти ще не доводилось :)В усіх інших випадках намагаюсь шукати позитив – як от з “Шукалкою”, соцмережею “Українці”, тим таки “Львів.Про”. Це щодо мережевих проектів і речей. Але те ж ставлення і до речей офлайнових, сам нещодавно помітив за собою таке :)P.S. За що нам каптча? 😉

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *